Використання препарату Кетодін при лікуванні отитів грибкової етіології

В.В. Березнюк, д.м.н., професор, зав. кафедрою ЛОР-хвороб; А.В. Зайців, к.м.н., асистент; Дніпропетровська державна медична академія

Прогресуюче збільшення грибкових захворювань представляє серйозну проблему для всього людства. За даними ВІЗ, до кінця XX століття більше 20% населення земної кулі страждали мікозами різної локалізації. Останніми роками зросла питома вага грибкових уражень ЛОР-органів, які не завжди діагностуються.

Гриби складають широку групу нижчих рослин, в неї входять близько 100 тис. видів. Вони позбавлені хлорофілу, тому для підтримки існування їм потрібні органічні речовини. Переважна більшість видів грибів ведуть сапрофітне існування, менша їх частина є паразитами людини і тварин. В даний час відомо близько 500 видів грибів, патогенних для людини. Основні збудники грибкових захворювань ЛОР-органів: дріжджоподібні гриби родів Candida, Geotrichum; плісневі гриби родів Aspergillus, Penicillium, Scopulariopsis, Mucor, Cephalosporium, Alternaria та інші.

Найчастіше діагностується отомікоз (до 50% всіх хворих з мікозами ЛОР-органів), потім слідують фарінгомікози, мікози носа і навколоносових пазух і ларінгомікози.

Згідно з результатами досліджень, що проводяться з 2000 року в лабораторії мікробіології Інституту отоларингології ім. А.І. Коломійченко АМН України, мікотична флора виявляється майже в 20% випадків при хронічних зовнішньому і середньому отиті. Це обумовлено, зокрема, несприятливими екологічними чинниками, нераціональним вживанням лікарських препаратів, в першу чергу антибіотиків. Одними з провідних чинників патогенезу зовнішнього отиту (ЗО) є травмування епідермісу зовнішнього слухового проходу після грубого видалення сірки або відокремлюваного з вуха твердими предметами, мацерація при попаданні води у вухо.

До виникнення отомікозу як у дорослих, так і у дітей можуть приводити імунні, гормональні, обмінні порушення, алергія, тривале лікування антибактеріальними, гормональними препаратами, цитостатиками, променева терапія новоутворень, хвороби крові, СНІД, трансплантація органів, а також важка соматична патологія, наприклад цукровий діабет. Виникненню мікотичного ураження зовнішнього вуха може передувати тривале місцеве використання глюкокортікоїдних препаратів при отореї, обумовленій гнійно-запальним процесом в середньому вусі.

Одна з причин значного ураження населення грибковими захворюваннями – недостатня обізнаність про грибкову інфекцію, шляхах її поширення і заходах профілактики. Недостатня матеріально-технічна база діагностики отомікозу часто є причиною пізньої і/або неправильної діагностики, що створює труднощі в лікуванні і приводить до хронічного перебігу захворювання.

Мікотичний процес вражає не лише зовнішнє вухо, але і середнє, а також післяопераційні порожнини. Основні скарги пацієнтів: пониження слуху, наявність вушних виділень, періодичне свербіння, закладеність вуха, локальний головний біль з боку хворого вуха і запаморочення. Об'єктивна клінічна ознака при всіх формах отомікозу – наявність специфічного виділення, колір і консистенція якого залежать від вигляду гриба – збудника захворювання. Клінічні прояви при мікотичних середніх отитах і мікозах післяопераційних порожнин характеризуються як симптоматикою гнійно-запального процесу середнього вуха, так і специфічними проявами мікозу.

Отомікоз – серйозне захворювання і при неправильному і неефективному лікуванні приводить до поширення і хронізациії грибкового процесу.

Головні завдання лікування хворих зовнішнім отитом грибкової етіології — ліквідація запального процесу, усунення неприємних відчуттів в зовнішньому слуховому проході і виділень з нього. Для специфічного протигрибкового лікування в даний час застосовуються ефективні антімікотичні препарати як загальної системної, так і місцевої зовнішньої дії. Одним з сучасних протигрибкових засобів для лікування зовнішніх отитів є Кетодін. Він випускається у формі крему і використовується як в стаціонарі, так і в амбулаторних умовах.

Кетодін-крем містить 0,02% (20 мг/г) кетоконазола, механізм дії якого полягає в інгібуванні біосинтезу ергостеролу і зміні ліпідного складу мембрани грибів. Кетоконазол володіє фунгіцидною і фунгістатичною дією відносно дерматофітів (Trichophyton spp., Epidermophyton floccosum, Microsporum spp.), дріжджових (Candida spp., Pityrosporum spp., Torulopsis, Cryptococcus spp.), диморфних і вищих грибів (зуміцетов), а також відносно грампозитивних коків (Staphylococcus spp., Streptococcus spp.). Широкий спектр антімікотіичної дії дозволяє використовувати препарат для емпіричної терапії дерматомікозів.

Важливими властивостями кетоконазола є те, що він не формує вторинної резистентності в грибів і не проникає в системний кровотік при місцевому вживанні.

Матеріали і методи дослідження

Метою нашого дослідження було вивчення ефективності використання Кетодіна у хворих зовнішнім отитом, а також у пацієнтів, що перенесли хірургічні втручання на середньому вусі. Обстежено 39 пацієнтів у віці від 18 до 56 років, що знаходилися на лікуванні в ЛОР-клініці Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. В 27 хворих було діагностовано гострий зовнішній отит, в 12 – хронічний зовнішній отит. Серед досліджуваних переважали жінки – 28 чоловік (71,8%).

12 пацієнтів знаходилися в стаціонарі після різних операцій на середньому вусі: загальнопорожнинна сануюча операція (6), роздільна аттікоантротомія (2), тимпанопластика (4). В 29 хворих (74,4%) процес носив однобічний характер.

Всім хворим проводили комплекс загальноклінічних досліджень, що включав оцінку динаміки скарг пацієнтів і щоденну отоскопію. Грибкову етіологію захворювання підтверджували мікробіологічним дослідженням виділень із зовнішнього слухового проходу. Ефективність вживання Кетодіна клінічно оцінювали по динаміці скарг хворого і об'єктивній оцінці стану зовнішнього слухового проходу. Дозування препарату, періодичність його вживання підбирали з врахуванням рекомендацій, викладених в інструкції по медичному вживанню. Після аспіраційного туалету виробляли обробку шкіри зовнішнього слухового проходу кремом Кетодін. Вказані маніпуляції виконували 1-2 рази в добу залежно від міри запального процесу.

Всім хворим із зовнішнім грибковим отитом Кетодін призначали у вигляді монотерапії, пацієнтам, що перенесли хірургічні втручання, – на тлі антибактеріальної терапії, що проводилася в ранньому післяопераційному періоді.

Результати дослідження і їх обговорення

Перед початком лікування в групі хворих ЗО на свербіння і неприємні відчуття в слуховому проході скаржилися 34 пацієнти, виділення з вуха переважно серозного характеру відзначали 19 хворих. Отоскопічно у всіх хворих визначали гіперемію, набряклість шкіри зовнішнього слухового проходу, у більшості пацієнтів на тлі вказаних місцевих змін на шкірі виявляли міцелій грибів.

У всіх пацієнтів отримані добрі результати лікування. Виражений клінічний ефект від терапії Кетодіном відзначався вже на 1-2-у добу після початку лікування, на 3-4-й день більшість хворих відзначали суб'єктивне поліпшення: у 22 (60,7%) пацієнтів зменшилося свербіння, в 12 (63,2%) припинилися серозні виділення з вуха, отоскопічно в цей період визначали послаблення гіперемії шкіри зовнішнього слухового проходу, значне зменшення її набряку. В наступні дні зберігалася стійка тенденція до зниження неприємних відчуттів в вусі, що відповідало зменшенню ознак запалення шкіри зовнішнього слухового проходу.

Після завершення курсу лікування Кетодіном на 8-10-й день у 37 (94,9%) пацієнтів, що раніше відзначали свербіння і виділення з вуха, стан нормалізувався. Позитивна динаміка суб'єктивних відчуттів пацієнтів поєднувалася з нормалізацією отоскопічної картини. Мікробіологічні дослідження підтвердили відсутність грибкової мікрофлори. Динаміка клінічних проявів приведена в таблиці і на малюнках 1, 2.

В той же час, у 5 пацієнтів, що перенесли хірургічні втручання і отримували антибактеріальну терапію, через 2-3 дні після лікування Кетодіном поновилися свербіння і серозні виділення з вуха, у зв'язку з чим терапія препаратом була продовжена ще на 5-6 днів до повного припинення симптомів.

Таким чином, результати клінічних досліджень підтвердили високу ефективність препарату Кетодін в лікуванні отитів грибкової етіології. Використання препарату в рекомендованих дозах швидко усуває неприємні суб'єктивні відчуття в зовнішньому слуховому проході. В той же час, у деяких післяопераційних хворих через 2-3 дні після вживання Кетодіна симптоми захворювання поновлювалися, що вимагає тривалішого використання препарату або призначення його в комплексі з іншими лікарськими засобами, використовуваними при лікуванні цієї форми мікотичного отиту.

Виводи

Литература

          стаття розміщена в номері 105 за жовтень 2004 року